…в новім, великім людськім храмі
Хтось добрим словом і мене згадає.
Іван Франко
Його називають Каменярем, який проклав рідному народові шлях у краще майбутнє,титаном праці, бо високо підніс українське слово. В його особі щасливо поєдналися великий письменник, глибокий учений – гуманітарій, активний громадський діяч. Жив і працював в ім’я народу і для народу. До останніх днів вірив у неминучість його національного відродження, у створення власної держави. Поема «Мойсей»,за словами літературознавця Юрія Шереха, «другий «Заповіт» української літератури». Тому й шанує незалежна Україна свого великого – поета – громадянина, якому в цьому році виповнюється 160 років від дня народження, 100 років від дня смерті.
27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі (тепер село Іван Франко)Дрогобицького повіту в сім'ї сільського коваля народився великий український письменник, вчений і громадсько-політичний діяч Іван Франко. 3 батьківськогодому він виніс глибоку любов до народної пісні, до праці, до трудящої людини, палку віру в можливість кращого життя, розуміння того, що воно прийде не само по собі, а за нього треба боротись. Це людина універсальної обдарованості, титанічної працьовитості, незламної стійкості й революційної націленості в майбутнє. Результатом його великої праці є багата спадщина в галузі поезії, прози, драматургії і літературнпі критики.
Літературна діяльність Івана Франка нерозривно пов'язана з його політичною і науковою діяльністю. Був він невтомним вченим-істориком, економістом, етнографом, мовознавцем і поліглотом, що більше як з десяти мов переклав на українську шедеври інших літератур. Він жив і творив в ім'я свого народу, щоб врятувати од руйнування, загибелі та забуття величні культурні пам'ятки цього народу, щоб зберегти самобутність України.
У літературній творчості Франко найсильніше виявив себе у поезії. Його збірки „З вершин і низин”, „Зів’яле листя”, „Мій Ізмарагд”, «Semper tiro» («Завжди учень»), поеми „Похорон”, „Каїн”, „Мойсей» - золотий фонд української поезії.
Справжнім гімном , що прокладає дорогу в новий світ, є твір „Каменярі”, який став виразником як соціального спрямування всієї творчості, так і естетичного ідеалу поета - революціонера.
Високу мистецьку вартість мають і прозові твори. Найбільше самобутній талант письменника в цьому жанрі засвідчують такі визначні твори, як „Борислав сміється”, „Захар Беркут”, „Перехресні стежки”та інші.
Як драматург І.Франко увійшов в історію української літератури багатьма п’єсами, що позитивно вплинуло на розквіт українського театру. Однією з кращих п’єс є „Украдене щастя”.
Перекладацька діяльність І.Франка була одним з тих духовних „золотих мостів”, що з’єднувала культуру нашого народу з іншими культурами. Завдяки його праці як перекладача українські читачі одержали можливість насолоджуватися творами кращих письменників світу Й.В.Гете, А.Міцкевича , О.С.Пушкіна, М.О.Некрасова .
Літературно-критична, літературознавча, фольклористична спадщина Франка, що складає понад двадцять томів – унікальне явище у світовій культурі. Вона й сьогодні зберігає своє пізнавально-наукове значення, що є могутнім фактором духовного життя.
Громадська і творча діяльність, особисте життя великого Каменяра тісно пов'язані з історією і культурою Західної України. Любовно українці оберігають все, що зв'язане з його іменем, - будинки, де зупинявся письменник, улюблені місця його відпочинку. Світлий образ Франка пам'ять народна зберігає в переказах і легендах. Його ім'я присвоєно обласному центру й області, обласному музично -драматичному театру, обласній науковій універсальній бібліотеці. Його ім'ям названі кінотеатри,школи, вулиці. Твори Франка видавалися сотні разів як в Україні, так і за кордоном.
Кандидатуру Івана Франка як «великого Провідника свого народу, міжнародного генія», «справді найвизначнішого письменника сучасної Європи» висунув на здобуття Нобелівської премії 26 листопада 1915 р. професор, доктор філософії з Відня Йосип Застирець. Кандидатуру І.Франка підтримав швецький історик Г.Гярне (Уппсальський університет). Дослідники називають дві причини, через які Франко так і не здобув цієї премії. Перша — це те, що лист від Застиреця прийшов надто пізно, коли список претендентів уже був затверджений. Друга причина — смерть Франка 1916 року(Нобелівську премію посмертно не присуджують).
Пропонуємо учням опрацювати публікації про життя й діяльність Івана Франка, щоб більше дізнатися про Великого Каменяра.
Басе І.І., Каспрук А.А. Іван Франко: життєвий і творчий шлях. - Київ: Наук. думка, 1983. - 454 с.
Горак Р. Переполох у Коломиї: / Про другий арешт І.Франка/ // Вітчизна. - 1986. - Л 8. - С. 17-46.
Дей 0.І. Іван Франко: Життя і діяльність.-К.: Дніпро, 1981. - 355 с.
Дей 0.І. Іван Франко і народна творчість.-К.: Худ. літ., 1955.-172 с.
Загайкевич М. Музичний світ великого Каменяра. - К.: Муз. Україна, 1986. - 175 с.
Іван Франко у спогадах сучасників.-Львів, Каменяр, 1972.-336 с.
Спогади про Івана Франка / Упоряд. О.Дей, - К.: Дніпро, 1981. - 413 с.
Шеремет 0. Як промінь сонця: Стор. кохання І.Франка та Ю.Дзвонковської із Станіслава // Галичина. - 1990. - 28 серп.
Ярош Я. Як гартувався поет // Прикарпат. правда.-1990.-28 серп.
Іван Франко в художній літературі:
Горак Р.Д. Задля празника; У сутінках. - К.: Рад. письменник, 1969. - 375 с.
Горак Р.Д. Тричі мені являлася любов. - К.: Дніпро, 1997. - 286 с.
Горак Р.Д. Я є мужик, пролог, не епілог: Повість-документ // Київ. - 1985. - № 9. - С. 49-75.
Колосник П.Й. Поет під час облоги: Роман. - К.: Рад. письменник, 1980. - 368 с.
Колосник П.Й. Терен на шляху: Романс - Львів: Каменяра 1960. - 470 с. |